translation will be ready soon
Ми розглянемо пов’язані з пластиком питання, які на сьогоднішній день стоять перед виробниками, споживачами та суспільством загалом, щоб потім визначити способи їх вирішення.
Завдання: нове позиціонування пластику – від “сміття” до “сировини”.
Проблема пластикового сміття в океані справедливо ставить пластик на порядок денний для всього суспільства: урядів, виробників упаковки, власників брендів та кожної людини.
Проблема стосується не лише пластикової упаковки. Більше половини пластику у Великій тихоокеанській сміттєвій плямі складається з рибальських сіток, канатів та лісок [1]. При цьому близько 70% морського сміття, включаючи скляні, металеві та інші відходи, опускається на дно океану [2], тоді як пластикова тара залишається на поверхні води і тому є більш помітною.
Суть проблеми не в пластиці як такому, а відношенні до нього. Полімерну упаковку прийнято використовувати один раз, і як тільки вона виконає свою функцію, автоматично відносити її до категорії сміття. Насправді ПЕТ-упаковка продовжує бути сировиною — її можна багаторазово переробляти та використовувати повторно.
Дослідницька група Фонду Еллен Макартур у звіті «Нова економіка пластмас» наголошує, що «перехід до економіки замкненого циклу, де пластик ніколи не стає сміттям, створюючи економічні можливості, є ефективною стратегією для вирішення проблеми забруднення океану. Цей перехід вимагатиме скоординованих дій з боку урядових структур, компаній поводження з відходами, приватного бізнесу та фінансових суб’єктів». На сьогоднішній день вартість виробленої одноразової пластикової упаковки коливається від 80 до 120 млрд доларів США на рік [3]. Саме тому важливо гідно оцінювати вторинний пластик.
Важливо розуміти, що всі ми є учасниками ланцюжка створення цінності та життєвого циклу продукту. Кожен з нас, від виробника сировини до споживача, має більшу чи меншу сферу впливу, яка формує нашу відповідальність за те, яким чином утилізується продукт після закінчення його життєвого циклу.
Завдання: розвинуті країни мають взяти на себе відповідальність за утилізацію експортованих пластикових відходів.
Великий внесок у ситуацію забруднення океану зробили розвинені країни, які експортували пластикові відходи до південно-східної Азії. Так, у 2016 році з Європи вивезено близько 3 мільйонів тонн відходів, понад 50% з яких опинились у Китаї. У країнах південно-східної Азії немає необхідної інфраструктури для переробки пластикового сміття, внаслідок чого відходи опинилися на узбережжі, а потім потрапили до океану. Держави з розвиненою економікою повинні взяти на себе відповідальність за усунення наслідків своїх дій, фінансуючи заходи щодо очищення навколишнього середовища від пластику.
В даний час більшість країн, що розвиваються, таких як Китай, В’єтнам і Малайзія, наклали заборону на імпорт пластикових відходів. Велика ймовірність того, що ця заборона позитивно вплине на розвиток економіки замкненого циклу. Тим не менш, Європі, як і раніше, бракує інфраструктури зі збору та сортування пластику, а також потужностей з вторинної переробки пластикових відходів.
Завдання: сформувати необхідну інфраструктуру для збирання та сортування полімерної упаковки.
Згідно з Директивою ЄС про одноразові пластмаси, до 2029 року 90% усіх ПЕТ-пляшок для напоїв мають бути зібрані у сміття вже відсортованими. Консалтингова компанія з аналізу даних енергетичного комплексу Wood Mackenzie стверджує, що без належної інфраструктури для збору використаної пластикової упаковки це амбітне завдання є складним для виконання.
Зазначається, що у 2017 році обсяг збирання полімерної упаковки для вторинної переробки в Європі становив 58%. Німеччина та Норвегія вже досягли цільового показника збору у 90%, тоді як відсоток збору у Болгарії та Греції у 2017 році становив 17% та 29% відповідно. За прогнозами Wood Mackenzie для досягнення мети, анонсованої на 2029 рік, країнам-членам ЄС необхідно зібрати вдвічі більше ПЕТ-пляшок, ніж у 2017 році. А це можливо лише з організацією системного підходу до збирання та сортування пластикової тари та відповідної інфраструктури [4].
Завдання: створити додаткові підприємства з вторинної переробки.
Директива ЄС про одноразові пластмаси встановлює також і вимоги до частки переробленого пластику у всіх ПЕТ-пляшках, що будуть вироблятися на той момент, яка повинна досягти 25% до 2025 року і 30% — до 2030. Згідно з думкою консалтингової компанії з аналізу даних енергетики Wood Macken плани є більш ніж амбітними. За прогнозами Wood Mackenzie, для досягнення цільових показників за часткою вторинного ПЕТ (RPET), у Європі потрібно запустити 70 виробничих майданчиків із середньою річною потужністю 30 тис. тонн. Без належної інфраструктури для збирання та сортування використаної полімерної упаковки, яка є сировиною для заводів із вторинної переробки, інвестиції у будівництво необхідних майданчиків залучити в достатньому обсязі не вдасться. Тільки поява налагодженої системи збирання відходів сприятиме інвестиціям у нові об’єкти з переробки пластику.
Завдання: підвищити рівень переробки пластику за рахунок відмови від барвників темних кольорів та добавок.
Барвники та добавки, які використовуються при виробництві полімерної упаковки, впливають на екологію. Зокрема, відсоток переробки пластикових пляшок чорного та інших темних кольорів є досить низьким. Це зумовлено, по-перше, тим, що сортувальні машини погано розпізнають такі пляшки серед інших відходів, що знижує якість сортування сміття. По-друге, колір вихідної пляшки впливає на колір упаковки з переробленого матеріалу, роблячи її менш привабливою для споживача.
Вирішення цього завдання збільшить збір вторинного пластику, а також підвищить якість та привабливість упаковки із вторинного ПЕТ для споживача.
Завдання: проводити заходи щодо підвищення обізнаності споживачів про кінцевий етап життєвого циклу полімерної упаковки та впровадження культури усвідомленого споживання.
Споживання, зумовлене високим темпом сучасного життя, останні десятиліття зросло. Суспільство потребує все більше тари для тих благ, які виробляє, а значить створює все більше сміття.
Проблема забруднення навколишнього середовища є глобальною, і стосується кожного. Оскільки всі ми негативно впливаємо на стан екології, ми маємо розділити і відповідальність. Проблеми екології мають вирішувати як держава та бізнес, так і споживачі. Зараз перед кожною людиною стоїть завдання навчитися усвідомленому споживанню та правильній утилізації відходів.
Сукупність заходів, спрямованих на вирішення кожного із завдань, пов’язаних з використанням та утилізацією пластику, та спільних зусиль держави, компаній та споживачів, у результаті допоможуть змінити екологічну ситуацію у світі.